ТУБЕРКУЛЬОЗ: НЕБЕЗПЕКА ТА РИЗИК ЗАРАЖЕННЯ
Що таке туберкульоз? Туберкульоз — це інфекційне захворювання. Збудником даної хвороби є мікобактерія туберкульозу, яку виділяє хвора людина.
1. Шляхи передачі туберкульозу
Основним шляхом передачі інфекції вважається аерогенний (повітряно-крапельний).
Під час кашлю, розмови та дихання людина виділяє дрібні краплини слизу, які можуть містити бактерії туберкульозу. Ці дрібні краплини слизу у повітрі формують невидимий аерозоль, який дуже повільно осідає.
Тому, приміщення, де перебував пацієнт з заразною формою туберкульозу, є небезпечним впродовж доби, якщо не вжити заходів.
2. Симптоми туберкульозу
-
лихоманка – незначне (від 37°C до 38°C), але тривале підвищення температури тіла (декілька тижнів, місяців)
-
втрата ваги, що не пов’язана з режимом харчування
-
підвищена пітливість та втомлюваність і загальна слабкість
-
кашель – малопомітний, з незначним виділенням харкотиння або сухий, довготривалий
-
задишка при фізичному навантаженні
-
біль у грудній клітині, що пов’язаний з диханням
-
збільшення або запалення лімфатичних вузлів
-
кровохаркання – відкашлювання крові в мокротинні
3. Патогенез теберкульозу
Бактерії туберкульозу з повітрям потрапляють до легень, де при несприятливих умовах може розвинутись первинний процес (легеневий туберкульоз).
Так бактерії туберкульозу можуть потрапити у будь-який орган людини та викликати там туберкульозне запалення, це призводить до розвитку позалегеневого туберкульозу.
4. Форми туберкульозу
Туберкульоз є дуже різноманітним. Розрізняють такі його форми:
1. В залежності від бактеріовиділення (заразності), активності туберкульозу:
-
з виділенням бактерій, активна форма – не ліковані хворі з поширеними легеневими процесами, хронічний туберкульоз, позалегеневі процеси з норицями
-
без виділення мікобактерій, неактивна форма – у пацієнтів, що успішно лікуються або вилікувані, малі процеси в легенях та поза легеневі процеси
-
латентна туберкульозна інфекція (інфікованість, безсимптомний туберкульоз)
2. В залежності від локалізації (де в організмі людини) туберкульоз буває:
-
легеневий – уражуються легені
-
позалегеневий – ураження лімфовузлів, плеври, кишківника, кісток та суглобів, очей, головного мозку та його оболонок, сечостатевої системи
-
генералізований (міліарний) – легеневий туберкульоз у поєднанні з позалегеневим
3. В залежності від типу випадку:
-
Вперше діагностований – раніше людина не хворіла на туберкульоз та лікується вперше
-
Рецидив туберкульозу – раніше успішно вилікувався, але захворів повторно
-
Перерва лікування – пацієнт лікується повторно, після тривалої перерви
4. Дитячий туберкульоз
❗️ Потрібно пам’ятати, що вакцинація БЦЖ дозволяє захистити дітей раннього віку від важких форм туберкульозу, таких як туберкульозний менінгіт. Так, вакцинована дитина може захворіти, але перебіг туберкульозу буде менш тяжким.
У дітей часто зустрічаються ураження туберкульозом лімфатичних вузлів, тому існують певні дитячі форми туберкульозу:
-
первинний туберкульозний комплекс
-
туберкульозний лімфаденіт
-
туберкульозна інтоксикація
Для дитячого віку характерні труднощі діагностики пов’язані з отриманням матеріалу.
5. Діагностика туберкульозу
Основні методи діагностики туберкульозу доповнюють один одного:
1️⃣ Інструментальні: Рентгенологічні – флюорографія, рентгенографія, комп’ютерна та магнітно резонансна томографія – використовуються в залежності від локалізації процесу.
2️⃣ Лабораторні:
-
обов’язково бактеріологічний посів на туберкульоз мокротиння або іншого біологічного матеріалу, в залежності від локалізації процесу
-
молекулярно-генетичні методи дослідження
-
(ПЛР з виявленням ДНК мікобактерій туберкульозу)
-
цитологія та мікроскопія використовуються як допоміжні методи
-
туберкулінодіагностика – проведення проби Манту (це шкірна
-
інфекційно-алергічна проба з введенням туберкуліну) або діаскінтесту – використовуються в діагностиці дитячого туберкульозу
-
Квантифероновий тест – як сучасна альтернатива пробі Манту
-
гістологічне дослідження з специфічним забарвленням біоптатів тканин
3️⃣ Клінічні:
огляд лікаря, з’ясування скарг та анамнезу, обстеження контактів з хворими на туберкульоз, інтерпретація отриманих лабораторних та інструментальних обстежень
6. Лікування туберкульозу
❗️ ВАЖЛИВО
Лікування туберкульозу має бути комплексним та своєчасним.
Основну роль відіграє правильна (відповідно до чутливості мікобактерій до протитуберкульозних препаратів) хіміотерапія – мається на увазі прийом протитуберкульозних таблеток.
Лікування призначається лікарем-фтизіатром.
Прийом протитуберкульозних препаратів призначається після виконання лікувально-діагностичних процедур (плевральна або люмбальна пункція, біопсія лімфовузлів, бронхоскопія з взяттям матеріалу, відеоторакоскопія з біопсією плеври), які допомагають підтвердити діагноз.
Часто лікування протитуберкульозними препаратами доповнюється хірургічним лікуванням (часткова резекція легені, торакопластика, спондилодез), що покращує ефективність лікування.
