Історична довідка

Коротенька історична довідка села Балаклея

Згідно з першими письмовими джерелами, село Балаклея відоме з 30 років ХVХХ століття. 28 січня 1633 року бояриня Х.Зубрикова продала Балаклею, яка входила до Мліївської волості, польському магнату Станіславу Конецпольському. Проте час заснування Балаклеї вченими остаточно не з’ясований.

Середина ХІХ ст. згідно з повідомленням Л.Похілевича «Село расположено при соединении трех ручьев Серебрянки (Смотрич), Медянки (Надюнка) и Балаклейки … среди гор, покрытых лесом. Жителей 2788 человек, из них при сахарном заводе числится 650. Прописанные к заводу жители состоят из малороссиян, переведенных сюда из Харьковской губернии и великороссиян из Тульской губернии. Выделываемый на заводе сахарный песок доставляется на рафинадный Смелянский. В 1741 году в Балаклее считалось 100 дворов.

Балаклея – название татарское. В истории известен царь Заволжских татар Балаклий, пораженный в 1221 г. При Кайданове от Литовско-Новогрудского князя Скирмунта Мингайловича, ополчившегося против татар с литовско-русскими войсками.

На месте нынешнего села Балаклай мог останавливаться во время своего похода против Скирмунта. Известно также, что в Константинополе Балаклеею называют церковь и источник.

Балаклея в 1820 году подарена графом А.Н.Самойловым своей дочери- нынешней владелице всего Смелянского имения.»

Стосовно походження назви села існують й інші міркування. Балаклея дістала назву від річки Балаклейки, на якою розкинулось село. Походження назви річки дослідники тлумачать від турецького слова «булак»-джерело. Інші перекладають це слово, як «рибна річка» (по-татарському «баликли»)

Вперше село позначене на карті Боплана (спеціальній) Київського воєводства середини ХVІІ ст.

Історична довідка села Костянтинівка

Село Костянтинівка за архівними матеріалами засноване в 1622 році, як слобідка Констянтинів в 4-х км. від м. Сміли. У травні 1768 року на території села стояв загін козаків Бурки. Три дні гостював у селі сам Максим Залізняк. З 1838 року село належало графу Бобринському та його дружині Самойловій.

У 1846 році в селі стала працювати цукроварня.

З 1876 року село стало носити сучасну назву – Костянтинівка.

У 1885 році при цукровому заводі відкрито однокласне училище, в якому було 4 класи. У середині ХІХ ст. в Костянтинівці мешкало 1483 особи.

Наприкінці ХІХ ст. побудовано залізницю Фастів-Знам’янка та цегельний завод Бахмацького. У 1900 році в с. Костянтинівка нараховувалось 2545 осіб. У 1983 році відкрито фельдшерсько-акушерський пункт. У 1965 році побудовано нове приміщення відділення зв’язку, а в 1988 році побудовано нове приміщення середньої школи.

У роки Великої Вітчизняної війни багато мешканців села Костянтинівка воювало в партизанському загоні ім. Пожарського, яким командував Д. І. Гарячий, 237 жителів села віддали своє життя за нашу Батьківщину, 256 – нагороджені орденами та медалями СРСР.

Коротенька історична довідка села Теклине

Історія села тягнеться з сивої давнини, з часів князя Ігоря. За легендою князь Ігор (1185 р.) купив своїй коханій Теклі ці землі. Але у XVI-XVII ст. назва села була Коноплянка, що виникла внаслідок перенесення назви річки Коноплянки на поселення.

На околицях села Теклине є кургани доби бронзи та скіфських часів, а також поселення черняхівської культури.

Біля с. Теклине знаходиться курган «Червона могила». У 60-х роках ХХ ст., при прокладанні центрального асфальтованого шляху випадково виявлено поховання скіфського вождя. Воїн був неабияким велетнем. Його ступня досягала 50 см, а залізний меч в дерев’яних піхвах, оздоблених вузькою хрестоподібною шкірою, що лежав поруч богатиря, був таким великим, що його ледве звели два чоловіки. Та від давності меч розсипався на тлін. Біля цього поховання виявлено багато золотих речей, шийний обруч і дві бляхи із зображенням лані. Знайдено бронзові щитки, наконечники стріл, списи.

Коротка історична довідка села Мале Старосілля

Село Мале Старосілля – адміністративно-територіальна одиниця. Перші спогади про село датовані 20 січня 1656 року. Цього числа універсалом Б.Хмельницького дозволено будівництво поблизу Малого Старосілля Виноградського монастиря. У 1711 році в Малому Старосіллі нараховувалось 77 дворів. Як писав Л.І Похилевич поблизу села в лісі знаходиться древнє замковище примітне своїми розмірами і формою. На підставі цього факту, а також враховуючи те, що неподалік села розташований древній Ірдинський монастир, історик робить висновок про існування у глибокій давнині на місці М-Старосілля значного і важливого поселення. Знахідки в урочищі „Кругла Гора” (наконечники стріл, списів, бронзові пряжки та жіночі прикраси) відносяться до глибокої давнини, та за оцінками спеціалістів мають вік 2-2,5 тисячі років.

Коротка історична довідка села Будки

Село Будки утворилося на лівому березі річки Сріблянка в 3-х км від

с.Мале Старосілля із селян утікачів. У 1807 р. граф Бобринський перегнав усіх 180 хуторян, які утворили 20 господарств на сучасному місці. Пізніше граф поселив разом з вигнанцями ще 120 чоловік — це були робітники костопальні, заводу та «механічної» вулиці. Цей куток досі називають «костопальнею». До 1918 року с. Будки було приєднане до Костянтинівської управи, а в 1918 відокремилося в самостійне село. У 1918 році в с. Будки було 280 господарств з населенням 1050 чоловік.

У 1938 році в селі відкрито фельдшерсько-акушерський пункт.

Під час Другої світової війни в ряди радянської армії було призвано 133 людини. Збитки, нанесені селу під час німецької окупації в суму 27 000 карбованців, (згідно з цінами 1968 року). Спалено 8 господарств повністю. Приміщення школи та колгоспу частково зруйновані, інвентар знищено повністю.

Після війни в колгоспі села Будки були побудовані нові приміщення, створена тракторна бригада. Колгоспники добилися високих показників врожаю зернових та технічних культур. Значно зріс та покращився культурний рівень села. Відбудовано школу, клуб, заклад дошкільної освіти, бібліотеку, фельдшерсько-акушерський пункт, підприємства торгівлі.

Наразі в межах с. Будки функціонує ремісниче господарство зварювання металоконструкцій, Смілянський лісгосп, наявні вільні виробничі території 5 класу шкідливості.

Коротка історична довідка села Плоске

Село Плоске отримало назву від древнього озера Плоского в 1847 р. У 1928 р. утворилась комуна «Серп і Молот». У 1950 році всі існуючі в окрузі ТСОЗи об’єдналися в колгосп «Серп і Молот». В 1984 р. за успіхи досягнуті в розвитку сільськогосподарського виробництва, головний комітет ВДНГ СРСР нагородив колгосп «Серп і Молот» дипломом першого ступеня. 29 квітня 1999 року згідно з рішенням зборів уповноважених КСП «Серп і Молот» переорганізовується у СТОВ «Лан».

У 1968 році в селі відкрито фельдшерсько-акушерський пункт. У 1975 році введено в експлуатацію нове приміщення Будинку культури. Серед громадських об’єктів в існуючих межах села також функціонують підприємство торгівлі, бібліотека, що розміщена в будівлі Будинку культури та адміністративне приміщення ТОВ «ЛАН».